РИНКОВА ЕКОНОМІКА: СУЧАСНА ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ

Стратегії управління проектами в умовах економічної та політичної нестабільності

2024-10-25T11:53:34+03:00

Стратегії управління проєктами в умовах економічної та політичної нестабільності досліджує підходи, які забезпечують ефективне управління проєктами в складних умовах. Основний акцент зроблено на необхідності адаптації до зовнішніх викликів, таких як економічні коливання, інфляція та безпекові загрози. Ефективність проєктного управління визначається здатністю впроваджувати гнучкі методи, сценарне планування та системний підхід, які включають управління ризиками та стратегічні зміни. Важливим аспектом є сильне лідерство, яке забезпечує підтримку команди та своєчасну адаптацію до змін. Сучасні стратегії включають управління ризиками, що дозволяє виявляти потенційні загрози та мінімізувати їхній вплив на реалізацію проєкту. Зокрема, автори підкреслюють важливість моніторингу ризиків протягом усього життєвого циклу проєкту, що дозволяє швидко адаптувати стратегію у відповідь на змінні умови. Комунікація та співпраця з усіма учасниками проєкту є критичними для забезпечення чіткої інформаційної взаємодії та узгодженого виконання завдань. Гнучкість у підходах до управління проєктами сприяє адаптації ресурсів і графіків до мінливих зовнішніх умов, що є ключем до стійкості проєктів. Це може включати зміни у плануванні та перегляд цілей у відповідь на нові реалії. Використання сучасних інноваційних методів також підвищує ефективність управління проєктами в складних умовах. Лідерство в кризових ситуаціях потребує не лише впевненості, але й здатності до емпатії, що допомагає створити довірливу атмосферу у команді. У результатах дослідження робиться висновок про важливість інтеграції системного планування, управління ризиками, гнучкості та лідерства для ефективного управління проєктами в умовах нестабільності. Такий підхід допомагає організаціям зберігати конкурентоспроможність та стабільний розвиток навіть за умов кризових ситуацій.

Стратегічний формат первинної менеджерської освіти

2024-10-20T13:10:59+03:00

У статті представлена позиція щодо характеристики стратегічного формату первинної менеджерської освіти, яка включає програми бакалавра і магістра в системі діяльності ЗВО (закладів вищої освіти) України. Визначаються особливості розвитку менеджерської освіти в незалежній Україні та історичні джерела певних тенденцій з минулих періодів. Показана роль наукової школи НОП (наукової організації праці) та її відокремленого напрямку НОУ (наукова організація управління) на розвиток професійної системи менеджменту. Формується система доказів необхідності закріплення за первинною менеджерською освітою фундаментального статусу, що визначає фундаментальний (бакалаврат) та функціонально-спеціалізований (магістратура) характер освітньої підготовки кадрів менеджменту. Пропонуються форми функціональної спеціалізації та, як приклад, наводиться характеристика магістерської підготовки за функціональним профілем «аналітичний менеджмент». Також визначаються особливості бакалаврської освітньої підготовки кадрів менеджменту, яка розподілена на економічну і менеджерську фундаментальну підготовку здобувачів. Приводиться приклад такої бакалаврської підготовки із визначенням певних концептуальних позицій, які направлені на забезпечення первинної фундаментальної підготовки створення потенціалу для майбутнього спеціалізованого адаптаційного навчання кадрів менеджменту упродовж усієї їх професійної кар’єри. Акцентується особлива увага щодо розвитку управлінської науки в сучасному університетському середовищі. Пропонуються напрямки розробки мотиваційних механізмів щодо забезпечення фундаментального статусу науки менеджменту та інноваційного спрямування практики сучасної управлінської діяльності. Запропоновані системні базові пропозиції щодо подальшого розвитку первинної менеджерської освіти в контексті процесів капіталізації інтелектуальних людських ресурсів.

Операційні інновації як ключ до конкурентоспроможності компанії

2024-10-22T22:53:30+03:00

У статті досліджується значення операційних інновацій у контексті сучасного динамічного ринку, відзначаючи їхній потенціал для кардинальної перебудови бізнес-процесів і моделей. Автори розглядають ключові відмінності між операційними вдосконаленнями та інноваціями, пропонують стандартизоване визначення операційної інновації, а також класифікацію за впливом на внутрішні та зовнішні процеси. Окрім того, аналізуються ключові підходи до впровадження інновацій та наводяться приклади успішних кейсів трансформації бізнесу на основі операційних інновацій.

Оцінка передумов створення міжкультурної команди на сучасних підприємствах

2024-11-13T13:11:49+02:00

Досліджено передумови створення міжкультурної команди на сучасних підприємствах та оцінено їх актуальність з точки зору глобалізаційних викликів. Проаналізовано історичні аспекти розвитку міжкультурних команд, починаючи з другої половини ХХ століття до сьогодні, з акцентом на їх важливість у глобалізованому світі. Визначено поняття міжкультурної команди з врахуванням її особливостей. Наведено класифікацію міжкультурних команд відповідно до її культурного складу. Обґрунтовано, що сучасні глобальні виклики у вигляді цифровізації, воєнної агресії в Україні, пандемії Covid-19, посилення процесів міграції населення, недостатності кваліфікованих кадрів у багатьох сферах змусили підприємства адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі, що вимагало впровадження нових підходів у виробництві та управлінні. Визначено, що формування міжкультурних команд стало реакцією на глобальні виклики та забезпечило підприємствам підтримання власної конкурентоспроможності. Встановлено, що людський капітал, включаючи знання та навички, є критично важливим для успіху міжкультурних команд, оскільки він забезпечує кращий обмін інформацією та можливість інноваційного розвитку. У статті підкреслено значення інклюзивності та культурної чутливості, які сприяють формуванню продуктивного середовища, що в результаті допомагає підприємствам адаптуватися до змін і забезпечує конкурентні переваги на міжнародному ринку.

Цифрові трансформації та інституціональні механізми в забезпеченні сталого інноваційного розвитку: досвід США та України

2024-11-15T19:51:53+02:00

У статті досліджується зв’язок між показниками інформатизації, рівня державного регулювання та сталості соціально-економічних процесів США з метою адаптації досвіду цієї країни до умов України. Особлива увага приділяється аналізу американської моделі державного управління в умовах цифровізації та її впливу на економічний розвиток, ефективність державних послуг та забезпечення кібербезпеки. У дослідженні розглядаються переваги, недоліки, перспективи і бар’єри інформатизаційної політики США, зокрема їхня роль у модернізації державного управління. На основі отриманих даних визначено ключові напрями бенчмаркетингу моделі інформатизації США щодо розбудови української економіки на інноваційних засадах, підвищення ефективності управлінських процесів, забезпечення кібербезпеки та сталого розвитку цифрової економіки.

Психологічна реабілітація лідерів бізнесу

2024-11-15T13:04:36+02:00

Досліджено феномен психологічної реабілітації в бізнесі. Реалії сьогодення обумовлюють постійне перебування людини в стресових обставинах. Екстремальні умови професійної діяльності лідерів бізнесу, які пов’язані з нестабільністю, невизначеністю, вимушеним ризиком та ін. Все це обумовлює необхідність у психологічній реабілітації лідерів бізнесу. Психологічна реабілітація – це відновлення стану здоров’я, яке відповідає реалізації професійних компетентностей лідерів бізнесу в екстремальних умовах вітчизняного бізнесу и менеджменту.

Мета статті: визначення та обґрунтування психологічної реабілітації в бізнесі, що сприятиме збереженню та покращенню здоров'я та розвитку реабілітаційного потенціалу бізнесменів. Завдання статті: визначення проблем психічного навантаження і методів його зниження у бізнес-діяльності; визначення аспектів психологічної реабілітації; ознайомлення з методами реабілітації; узагальнення досвіду психологічного супроводу психологічної реабілітації бізнесменів; усвідомлення формування стресостійкості та розвитку емоційної саморегуляції особистості.

Визначено, що стресовий стан стає для керівників все більш звичним. Описані стресори управлінської діяльності, які спричиняють невизначеність, непередбачуваність, почуття небезпеки, що вкидає керівників в стрес. Визначено поняття стресостійкості та психологічні засоби стресостійкості. Аналіз досліджень вказує на центральну роль факторів: ментальне здоров’я, реабілітаційні практики, наслідки стресу та розвиток адаптаційних механізмів в контексті психологічної реабілітації. Особливу увагу приділено вивченню життєстійкості, емоційного інтелекту як ключових детермінант успішності у професійній сфері. Підтверджено, що хронічні навантаження в роботі призводять до виснаження та зниження стресостійкості у керівників. Виокремлено ряд специфічних стресорів, пов’язаних з невизначеністю та ризиком, які негативно впливають на психологічний стан. Стресостійкість розглядається як здатність ефективно протистояти негативним впливам, спираючись на особисті ресурси та навички. Проаналізовано якості успішних бізнесменів, які дозволяють їм успішно долати труднощі та досягати поставлених цілей.