Соціальне підприємництво та соціальне забезпечення: Синергія для стабільної соціальної політики
DOI:
https://doi.org/10.18524/2413-9998.2025.2(60).331666Ключові слова:
соціальне підприємництво, соціальна безпека, соціальна економіка, соціальні підприємства, інклюзивний розвиток, соціальна політика, публічна політика, соціальні інновації, вразливі групи, держава добробуту, стійка держава добробутуАнотація
У статті досліджено взаємозв’язок між соціальною економікою та соціальною безпекою в умовах зростаючих викликів для державних систем соціального захисту. Особливу увагу приділено соціальному підприємництву, яке розглядається як важливий складник соціальної економіки та потенційний механізм зміцнення соціальної безпеки. Показано, що соціальні підприємства можуть функціонувати не лише як суб’єкти створення робочих місць, але й як ефективні додаткові канали соціального захисту, здатні забезпечувати інтеграцію вразливих груп населення, сприяти соціальній адаптації, підвищенню самореалізації та формуванню самодостатності громадян. На основі критичного огляду літератури, аналізу політичних документів ЄС, національного законодавства та статистичних даних визначено інституційні передумови й обмеження розвитку соціального підприємництва. У грецькому контексті простежено становлення соціальних кооперативних підприємств (KOINSEP), інтегрованих у стратегії соціальної інклюзії та систему соціального забезпечення, а також окреслено структурні труднощі розвитку сектора: нестабільність правового поля, обмеженість фінансування, низьку поінформованість суспільства. Проведено порівняльний аналіз європейських практик (Mondragon в Іспанії, соціальні кооперативи Італії, Groupe SOS у Франції, The Big Issue у Великій Британії), що демонструють різні моделі участі соціальних підприємств у забезпеченні добробуту. На прикладі грецького кооперативу «Neoi Orizontes» показано можливості інтеграції соціально вразливих груп через поєднання економічної активності та соціальної підтримки. Зроблено висновок, що розвиток соціального підприємництва здатен посилити стійкість і інклюзивність систем соціальної безпеки, формувати нові децентралізовані моделі добробуту та розширювати простір соціальних інновацій.
Посилання
Abel-Smith, B. (2024). Social security. Encyclopedia Britannica. https://www.britannica.com/money/social-security-government-program
Amitsis, G. (2016). Emblematic initiatives for the preservation of social cohesion in the era of the Memoranda: The model of the National Strategy for Social Inclusion (Series «The Reform of the Social State» No. 1, in Greek). Papazisis.
Amitsis, G., & Marini, F. (2015). Institutions and policies of social entrepreneurship in Greece (in Greek). TEI of Athens.
Amitsis, G. (2014). The collective challenge of active inclusion of vulnerable groups: Developmental lessons from Social Europe (in Greek). Papazisis.
Andrikopoulos, A. (2019). Social finance: Risk, performance, social impact (in Greek). Promobos Publications.
Apostolopoulos, N., Dermatis, Z., & Liargovas, P. (2019). Social economy and social entrepreneurship: The European and Greek experience (in Greek). Pataki Publications.
Doulia, Th. (2015). Social economy and social entrepreneurship (in Greek). Ocelot Publications.
European Commission. (2021). Building an economy that works for people: An action plan for the social economy (SWD(2021) 373 final). https://ec.europa.eu/social/BlobServlet?docId=24986&langId=en
European Commission. (2017). Communication: Making public procurement work in Europe and for Europe (COM(2017) 572 final). https://www.eumonitor.eu/9353000/1/j9vvik7m1c3gyxp/vki7eq1l0yr4
European Commission. (2013). Social economy and social entrepreneurship: A guide to Social Europe (Issue 4). https://www.euricse.eu/projects/social-europe-guide-social-economy-and-social-entrepreneurship/
Geormas, K. (2013). Introductory note. In K. Geormas (Ed.), Social economy: Theory, experience and perspectives (in Greek). Alternative Publications.
ILO. (2010). Coordination of social security: Training modules. International Labour Office. https://www.ilo.org/media/334561/download
ILO. (n.d.). Facts on social security. https://www.ilo.org/media/314231/download
Kassavetes, D. (2013). Social entrepreneurship in Greece. In K. Geormas (Ed.), Social economy: Theory, experience and perspectives (pp. 45–81, in Greek). Alternative Publications.
Klimi-Kaminari, O., & Papageorgiou, K. (2010). Social economy: A first approach (in Greek). Hellenic Editions.
Lamprinidis, L. (2025). Οι Κοινωνικά Υπεύθυνες Δημόσιες Προμήθειες ως εργαλείο ανάπτυξης της Κοινωνικής Οικονομίας [Socially responsible public procurement as a tool for the development of the social economy] (in Greek). Papazissi Editions.
Lamprinidis, L. (2025). Socially responsible public procurement and the social economy: European and global institutional approaches. Journal of Public Policy and Administration, 10(1), 46–62. https://doi.org/10.47604/jppa.3297
Lamprinidis, L. (2024). Socially responsible public procurement as a tool for the development of the social economy (Doctoral dissertation). University of West Attica. https://doi.org/10.12681/eadd/56439
Lamprinidis, L. (2023). Challenges of the Social Economy Action Plan for Greece in the light of socially responsible public procurement. Journal of Public Policy and Administration, 8(2), 55–66. https://doi.org/10.47604/jppa.1843
Lamprinidis, L. (2023). Social impact bonds and socially responsible public procurement in the 21st century. Journal of Public Policy and Administration, 8(3), 7–24. https://doi.org/10.47604/jppa.1895
Lamprinidis, L. (2023). Socially responsible public procurement in Greece: The challenges and prospects for Social Economy Bodies (in Greek). Journal of Social Security Law, 4(2), 318–340.
Lamprinidis, L. (2023). The EU model of socially responsible public procurement. Journal of Public Policy and Administration, 8(3), 1–6. https://doi.org/10.47604/jppa.1852
Lamprinidis, L. (2022). The use of socially responsible public procurement – Good practices from Europe [Conference presentation]. ICA CCR European Research Conference. https://www.researchgate.net/publication/370248886_The_use_of_socially_responsible_public_procurement_-_Good_practices_from_Europe
Law 4011/2011. (2011). https://www.eiead.gr/wp-content/uploads/2013/11/publications_docs_4h-tropopoihsh-no.15-N.-4019-2011.pdf
Law 4430/2016. (2016). http://elib.aade.gr/elib/view?d=/gr/act/2016/4430
Makarevich, A. N., & Sazonova, T. Y. (2012). The nature and specificity of social entrepreneurship in Russia. Russian Entrepreneurship, 13(24), 52–56.
Marini, F. (2021). The development of the Greek social entrepreneurship ecosystem in the light of the regulatory and operational framework of the European Union. In A. Passas, K. Arvanitopoulos, & M. Koppa (Eds.), Greece — European Union: A relationship "through forty waves" 1981–2021 (pp. 476–489, in Greek). Topos.
Romanova, S. A., Terziev, V., Adreeva, O., Sukhoveeva, A., Galina, P., & Marina, A. (2020). The role of social entrepreneurship in ensuring the social security of the state. International Journal of Economics and Business Administration, 8(4), 819–827. https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=3732413
Stergiou, A. (2000). Greece. In J. P. A. van Vugt & J. M. Peet (Eds.), Social security and solidarity in the European Union: Facts, evaluations, and perspectives (pp. 87–110). Springer.
Stergiou, A. (2003). The protection of fundamental social rights within the European Union. In G. Amitsis, J. Bergman, A. Hemerijck, T. Sakellaropoulos, & A. Stergiou (Eds.), Connecting welfare diversity within the European social model: Report (pp. 225–257). Ministry of Labour and Social Security.
Strijan, Y. (2006). The practice of social entrepreneurship: Notes towards resource-perspective. In C. Steyaert & D. Hjorth (Eds.), Entrepreneurship as social change (pp. 35–55). Edward Elgar.
Strijan, Y. (2004). Work integration social enterprises in Sweden (Working Paper 2004:2). European Research Center, Liege.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
